Пересування людей у пішому поході

Нещодавно розпитував своїх знайомих про те, які питання їх цікавитимуть насамперед, якщо їм раптом запропонують піти в похід на кілька днів. Найчастішим питанням виявилося: скільки ми йтимемо і яку відстань ми маємо проходити за день? Тут я трохи задумався… а справді, непідготовлена людина, звичайно ж, не пройде стільки кілометрів, скільки проходить досвідчений турист. Тому спробуємо розібратися у цьому питанні разом.

Отже, якщо людина йде рівною дорогою (наприклад асфальтом), то в середньому вона буде рухатися зі швидкістю 5-6 км/год, але якщо ж маршрут пролягає по розбитій лісовій грунтовці, то швидкість пересування може впасти до 3 км/год. Ще варто враховувати, що такі зовнішні чинники як зустрічний вітер, дощ, сніг, густа трава та ін. теж сильно впливатимуть на швидкість пересування, причому не на краще.

У принципі, несприятливі природні умови – не така вже й перешкода, особливо якщо людина «ходить» часто і вже звикла до них. Найважливішими факторами, які визначають кількість пройдених кілометрів та швидкість руху у поході, є фізична та моральна підготовка людини. Фізично слабка людина, як правило, просто не встигатиме за досвідченою групою і всім доведеться йти повільніше, а моральна підготовка полягає в готовності долати будь-які труднощі на шляху. Тому що, якщо людина дивиться знизу на крутий перевал і їй тільки від одного виду стає погано, починаються розмови про неможливість подолання цієї висоти з «такою вагою» за спиною, то йти з цією людиною буде вкрай важко, причому вона зможе підірвати моральний дух усієї групи. Також на швидкість руху сильно впливає фактор «зручності та комфортності», а саме: якість взуття та одягу, вага та правильна «упакованість» рюкзака. Це фактори, які є основними під час планування походів, особливо з незнайомими людьми.

Група в походеМожна багато розповідати і сперечатися про швидкість пересування по пересіченій місцевості, але в жодному разі не потрібно забувати про безпеку руху. Не варто гнатися за швидкістю на шкоду безпеці, причому слід пам’ятати, що висока швидкість руху призводить до швидкої втоми. Іти потрібно зручним для всіх учасників легким кроком, який буде оптимальним по споживанню енергії. Зі зручною для всіх швидкістю пройти можна набагато більше, оскільки втома себе проявить набагато пізніше. Швидкість групи ЗАВЖДИ визначається за «найслабшим». Виходячи з цього, якщо група кудись спізнюється, то в першу чергу потрібно допомогти йти швидше «найслабшому», наприклад, розвантажити його рюкзак. Але це лише в екстрених випадках. У походах усі мають бути рівні, кожен сам розуміє куди йде і має бути готовим до труднощів. Винятком є дівчата та жінки, зазвичай вони не несуть загального спорядження.

Рух у поході має бути організованим. Не варто йти лісом як стадо корів і розбредатися в різні боки. Іти слід низкою, так би мовити караваном, тримаючи відстань в кілька метрів один від одного. А в умовах поганої видимості (дощ, сніг, туман) відстань має бути не більше двох метрів. У групі обов’язково має бути замикаючий. Зазвичай це досвідчена людина, завданням якого є контроль швидкості руху, також він стежить за тим, щоб ніхто не відстав і група не сильно розтягувалася в дорозі. Якщо група велика, то дуже зручно використовувати рації, з їх допомогою замикаючий сповіщатиме ведучого про те, що потрібно зупинитися або скинути швидкість.

Ніколи не ризикуйте у поході просто так. У нас (за своєю дурістю та недосвідченістю) раніше часто була популярна фраза: «а давайте зріжемо», тож один раз так зрізали в Карпатах, що ледве знайшли дорогу назад із важкопрохідного лісу, причому справа була вже після заходу сонця і вирішили зрізати щоб швидше вийти на потрібну дорогу. У Криму після фрази «а давайте зріжемо» іноді доводилося дертися по сипучому крутому схилу і іноді по скелях, так що ця знаменита для нас фраза вже давно не використовується. Тепер ми знаємо, що короткий, на перший погляд, шлях не завжди приведе в потрібне місце швидше, а іноді буде і досить небезпечним. У той же час не варто відчувати себе на міцність, завжди є фактори, які обов’язково зіграють не на вашу користь. Не варто бігати з боку в бік, стрибати з каменю на камінь без необхідності, завжди є ризик послизнутися або банально підвернути ногу, а це може поставити під загрозу проходження маршруту, а також ваше життя, особливо якщо ви знаходитесь далеко від населених пунктів.

Якщо ж у довготривалий похід із вами зібралися йти ваші знайомі, але вони ніколи раніше не «ходили», то варто спочатку сходити з ними в ПВД, щоб зрозуміти, хто чого вартий і на що взагалі можна розраховувати.

Вдалих походів! Мандруйте з tourlife.org.ua